Киевская международная телерадиоярмарка
Киевская международная телерадиоярмарка
Главный форум профессионалов медиаиндустрии Украины
События

ТЕЛЕВІЗІЙНІ АНОМАЛІЇ. Мас-медійні історіі в деталях.

Автор: Мащенко Іван Гаврилович
(-К.: Телерадіокур’єр, 2005. -216с.) ISBN 966-95960-1-7

► 8,50 грн

  • Про Автора
  • Передмова Автора
  • Зміст книги


Мащенко Іван Гаврилович
(біографічна довідка)
Народився 24 листопада 1938 р. (с. Микольське Вільнянського району Запорізької області). Українець. Батько Гаврило Павлович (1910-1996 р.р.) – слюсар вагонного депо; мати Клавдія Гаврилівна (1914-1996 р.р.) – домогосподарка; дружина Тетяна Йосипівна (1941 р.) – вчителька; син Олег (1965 р.) – тележурналіст, спец. кор., Національна телекомпанія України; син Олексій (1973 р.) – хірург, Центральна лікарня швидкої допомоги. Освіта: Кримський державний педагогічний інститут (нині – Національний Таврійський університет), історико-філологічний факультет, спеціальність – українська філологія й історія (1955-1960 р.р.); ВПШ при ЦК КПУ, відділення телебачення, спеціальність – тележурналістика (1964-1966 р.р.).
Трудовий шлях: 01-10.1960 – літературний співробітник редакції обласної молодіжної газети “Кримський комсомолець”; 10.1960-07.1963 – служба в армії; 08.1963-08.1964 – редактор, старший редактор Кримського обласного комітету з радіомовлення і телебачення; 09.1964-08.1966 – слухач відділення телебачення Вищої партійної школи при ЦК КПУ; 09.1966-04.1967 – власний кореспондент газети “Курортная газета” (м. Ялта), зав.відділом газети “Кримський комсомолець”; 04.1967–03.1975 – директор Запорізької студії телебачення, заступник голови Запорізького обласного комітету по телебаченню і радіомовленню; 03.1975-08.1983 і 08.1985-08.1991 – генеральний директор Дирекції програм Українського республіканського телебачення; 08.1983-08.1985 – заступник директора Радіо-телеграфного агентства України (ТАРС-РАТАУ); 08.1991-02.1995 – проректор Укртелерадіоінституту; 02.1995-06.1997 – перший віце-президент Національної телекомпанії України; 06.1997-03.1999 – заступник Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України; 12.1994–06.1999 - член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Державний службовець 1-го рангу 3-ої категорії (07.1997). З 01.2001 р. – секретар правління Національної спілки кінематографістів України (НСКУ).
Член Національної спілки журналістів України (1964 р.) та НСКУ (1997 р.), Почесний член Спілки кабельного телебачення України (1998 р.); академік Телевізійної академії України (12.1996 р.) та Євразійської телевізійної академії (08.2001 р.).
Нагороди: Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1988 р.); 2 медалі (1970 р., 1985 р.), орден “За заслуги” ІІІ ступеня (1998 р.), Почесна Грамота Кабінету Міністрів України (2003 р.). Лауреат Всеукраїнської премії ім. І.Франка в галузі журналістики (06.2001 р.); Національної премії “Телетріумф” за заслуги в розвитку Українського телебачення (06.2003 р).
Творчий доробок: монографії “Телебачення прямого ефіру” (1991 р., співавт.); “Глобальне телебачення” (1992 р.); “Телебачення у законі” (1995 р.); “Українське телебачення: штрихи до портрета” (1995 р.), “Електронний старт телебачення” (1997 р.); двотомник “Телебачення України” (т. І – 1998 р., т. ІІ – 2000 р.); “Міфи і реалії телерадіоефіру” (2001 р.); “Лики і лиця телерадіопростору” (2003 р.); “Радіо і телебачення: від джерел – до космічних висот” (2003 р.). 8 брошур; понад 300 публікацій у журналах, енциклопедіях, наукових збірниках; автор сценаріїв 6 науково-популярних кінофільмів та понад ста телепрограм для Центрального телебачення СРСР, Українського телебачення та місцевих телеканалів (у т.ч. міжнародних телемостів). Голова редакційної ради журналу для медіа-фахівців “Телерадіокур”єр” (з 01.1998 р.). Керівник авторської групи підготовки проекту Закону “Про телебачення і радіомовлення” (04.1991 р. – 12.1993 р.), учасник розробки ще 6 законопроектів у галузі ЗМІ. Заступник голови журі міжнародного “Телекінофоруму”, м. Ялта (з 2000 р.), голова, член журі, керівник оргкомітету десяти міжнародних та всеукраїнських фестивалів і конкурсів телебачення (починаючи з 1992 року). Учасник 14 міжнародних і національних науково-практичних конференцій, симпозіумів з проблем телебачення і радіомовлення (1982-2004 р.р.). Розробник 10-ти спецкурсів і викладач журналістських дисциплін у вищих навчальних закладах м. Києва (1975-2004 р.р.).
(Біографічний довідник “ХТО Є ХТО В УКРАЇНІ”; -К.: Видавництво “К.І.С.”, 2004)

Іван Мащенко
Одна мудра людина якось зазначила: “Казки, які нам розповідають, на відміну від історії, якої нас учили, не завжди брешуть”. Цією людиною був Г.К.Честертон. Можливо, подібне висловлювання насправді й видається каламбуром англійцям, але тільки не нам. Бо у нашому народі говорять: “Розкажи мені свою історію, і я скажу тобі, хто ти є”. І в такому випадку бувальщина перестає бути “цікавою казочкою про минувшину”, а стає своєрідним віддзеркаленням часу.
Пройшовши майже півстолітній шлях у журналістиці, смію стверджувати, що цей вид творчої діяльності, як ніякий інший, сповнений (далі, читачу, наберись терпіння!) алегоріями, асоціаціями, бувальщинами, гіпотезами, домислами, здогадками, ілюзіями, імітаціями, інсинуаціями, колізіями, легендами, містифікаціями, навіюваннями, нюансами, парадоксами, пасажами, приколами, притчами, сентенціями, таємницями, фантазіями, фікціями, фабрикаціями, чутками… Ось такезний синонімічний ряд – ледь не на кожну літеру алфавіту!
Мас-медійні історії особливо притаманні телебаченню, оскільки це по природі своїй “живий” вид журналістики. Хоча не обділені ними й преса, радіо, кіно, а тепер вже й Інтернет. Оскільки мій творчий шлях пов’язаний головним чином з “домашнім екраном”, то у пропонованій читачам добірці “новелок” йдеться про “історії в деталях” перш за все в цій сфері журналістики. І головним чином про те, безпосереднім учасником чи свідком чого я й був. Свідчення про інші “сценки з натури”, які, на мій погляд, теж варті уваги аудиторії, почерпнуті з розповідей колег чи з друкованих джерел. Серед них чільне місце займають маловідомі сторінки літопису телебачення.
Журналістський фольклор зберіг і різні за ваговими кондиціями, але завжди цікаві епізоди мас-медійного буття. Через таку “усну народну (корпоративно-професійну) творчість” в одних випадках викристалізовуються новими гранями історичні особи, в інших виринають анекдотичні деталі їхніх біографій. У часи, які тепер іменуються “тоталітарними” або ж “застійними”, “проколи” в пресі, на радіо чи телебаченні нерідко призводили до “оргвисновків”, часто-густо ламаючи професійні долі. “Керівна й спрямовуюча сила”, як величали Компартію, дуже вже щільно опікала своїх “підручних”, себто майстрів пера, мікрофона і телекамери.
Дещо інші за характером журналістські історії притаманні часам перебудови і гласності, новітній добі незалежності. Хоча й тут не все так однозначно.
А тепер – про назву цієї книги, де в поєднанні зі словом “телевізійні” подається термін “аномалії”. До нього тлумачні словники презентують групу синонімів-пояснень: “ненормальність, відхилення, викривлення, неправильність, патологія”. Тож у залежності від розглянутої ситуації з телевізійного (чи іншого мас-медійного) буття автор надає читачеві право самому визначитися, який з перерахованих вище синонімів до слова “аномалія” найбільше пасує конкретній “історії в деталях”.
Одразу зазначу, що ця збірка “новелок” – не мемуари в класичному їх прояві, хоча матеріали вибудовані в основному на документальних свідченнях і дійсних фактах. Книга охоплює певні хронологічні рамки (головним чином другу половину ХХ століття). Фігурують у ній відомі історичні постаті, подаються й конкретні ситуації. Та на все те автор прагне поглянути з дещо іронічно-критичної точки зору. Бо ж ти, читачу, певне, сам не раз пересвідчувався: подія, яка в момент її звершення видається грандіозною, ледь не “всесвітньо-історичною”, з часом тьм”яніє, втрачає зовнішній лоск. Але все ж те було, було, було…
Насамкінець ще раз згадаймо рядки:
“Сказка – ложь, да в ней намек,
Добрым молодцам урок”.

Тож нехай і ці “казочки” від ветерана української журналістики будуть чи то “натяком”, чи може “уроком” нинішній молодій порослі вітчизняних мас-медіа.

ТЕЛЕВІЗІЙНІ АНОМАЛІЇ. Мас-медійні історіі в деталях.
Автор: Мащенко Іван Гаврилович
Переднє слово

Розділ перший: ВОЖДІ Й ВІЖКИ
“Наш Микита Сергійович...”
Як диктор Кирилов “дублював” Генсека Брежнєва
Прощальний візит “дорогого Леоніда Ілліча” до Києва
Два бюсти
“Горбі”
Останнє телеінтерв’ю першого (і водночас – останнього) президента СРСР
Білоруський “зубр” і каспійський “халіф”

Розділ другий: У ЗАТІНКАХ ЕФІРУ
Критичні місяці Мєсяцева
“Зірка” Лапіна закотилася…
“А ти хто такий?..”
Рване кіно

Розділ третій: “ВІД ЩЕДРОТ НАШИХ…”
Перша кольорова ПТС у Києві
“Смакування” голів
Презент після Московської Олімпіади-80
“Першими в “критичні дні” захоплюють телецентри й радіостудії…”
Ліфт для Київського телецентру “від Ейзенхауера”

Розділ четвертий: “ЧОРНІ ДІРИ” ТОТАЛІТАРНОГО ЕФІРУ
Держстрах або ж цензура
Завивання в ефірі
Конкуренти “глушилок”
“Перехоплювачі” ефіру
“Чорний ящик” телерадіо
“Время”, прощавай
“Санітарний телекордон”

Розділ п’ятий: МАС-МЕДІЙНЕ ЗАДЗЕРКАЛЛЯ
Чому Булата Окуджаву не пустили на Київське телебачення
“Жагуче полум”я Олімпійського вогню”
Достроковий “одобрямс”

Розділ шостий: “З УСІХ МИСТЕЦТВ ДЛЯ НАС НАЙВАЖЛИВІШЕ КІНО…” (майже за В.І.Леніним)
Планети й візуальні мистецтва
Одеса-мама й тут попереду всіх!
“Документальні” містифікації

Розділ сьомий: З ЖИТТЯ-БУТТЯ ПЕРЕДАЧ
Кабачок “13 стільців” – улюблене видовище густобрового Генсека
Приколи “прямого ефіру”
Казочки “дідуся Панаса”
Валентин Щербачов – “першовідкривач” Кашпіровського
Ефект паровозного свистка

Розділ восьмий: НАВКОЛО ТЕЛЕПАЛАЦІВ
Й.Сталін подарував Києву телецентр
Ідея створення “Останкіно” зароджувалася в Києві
Таємниці Теле-“Олівця”
Кривизна телефікації
Горів Хрещатик…
Вежі й пожежі
Несвоєчасний ювілей

Розділ дев’ятий: ЩО НАПИСАНО ПЕРОМ
Попереду йшов товариш Сталін…
Акростих: вірш-диверсант
МАТ оголошує ефіру ШАХ
Чорно-біла фото-хроніка
Електронна шпаргалка
Цивільно-оборонні ігрища
Чий “Марш авіаторів”?

Розділ десятий: ЗАПОРІЗЬКІ ЕТЮДИ
“Обком партії до ресторану не запрошує…”
“Смертельний номер” з циркової програми Кіо
Сатирична програма по-запорізьки
У світі тварин за “а-ля Яворівським”
“Привіт визволителям…”

Розділ одинадцятий: АНЕКДОТИ ПРО Івана МАЩЕНКА
Відерна клізма
Академік іде на таран
Плаття від директора

ЗАМІСТ ЕПІЛОГУ
МАЩЕНКО Іван Гаврилович (біографічна довідка)